четвер, 27 березня 2014 р.


ніч дощу відчайдушного, привіт!
Як бачиш, те ж саме коло,
тільки тіснішими стали ряди)
Думаєш, зможеш сьогодні знайти
більше правди та віри із Литви своєї,
де паркові та храмівіалеї 
в затятих та рідних очах ?

Думаю, зможеш.
У косому надвечір дощі,
 у летячих, мов ліхтарі запотілої таксівки, днях
я силует твій з неба сірого підняв,
і він у сирості своїй здається дивним,
я у собі його закарбував навіки...

Стріляв, рипів старий, подерто-срібний мікрофон,
і, не зважаючи на дощ, ми з ним порозумілися,
розчинилися, народивши вечір,
тоді світло зникло, та очі горіли,
і топлене свічкове світло,
 акустика була для нас ЄДИНИМ
...а тоді голос тріснув, розпався димом,
залишивши по собі нестримну пам"ять
про дику, справжню свободу,
дику, справжню музику

15.09.2013

Немає коментарів:

Дописати коментар