середа, 29 липня 2015 р.



Одні суцільні денні подорожі,
одне всміхалось менісонце,
одна вистава, і актори
ідуть собі в свої повтори, 
ідуть усі в свої повтори,
і навіть часто ми самі,
поглине все суцільний дим, коли заснемо,
не кожен вірив, що вернемось,
бездумно з вітром тратив дні,
які, мов баржеві вогні, летіли поряд,
зазеленів із ними погляд,
у синьому втопились зорі,
і вартовими на посту горіли в морі
на довжелезному мосту каскадом літ,
я цей чудовий неповторний світ розбавлю ромом,
втоплю у ньому невідоме і цю переболілу лінь віддам усім,
і перестану...цвітуть, вже відцвітаючи, каштани,
ти дай нам волі, щоб немарно,
ти всім насипав світла та любові, неба та землі,
дай все ще дикому мені
свободи та свідомих дій,
не розчинитися в воді,
не розмінятися в біді і не зламатися,
і ще раз полюбити